Сайт группы 76-ДИСИ (1973-1978гг)
Термін нашого “заслання” в селі швидко минув, і першого жовтня ми приступили до занять в інституті. Але перед цим хотів повідомити, що за місяць роботи ми отримали заробітню платню – 17 карбованців. В інституті до нашого колективу приєднались ще декілька чоловік, яких не було на сільгоспроботах. Одним із них я був сильно здивований, так як це був солідний чоловік в костюмі з краваткою і значним пузцем – Вася Моргун. Не сильно відрізнявся від нього своєю статурою і Коля Логвіненко. В перші ж дні навчання ми вибрали старосту.
Майже всіх немісцевих студентів поселили в гуртожиток. Так, в кімнаті 75 поселився я, Вася Шарай, Коля Петренко, Саша Женков і Вова Дмитренко з 71-ї групи. Вася Моргун поселився з більш старшими хлопцями. Дівчата з нашої 76-ї групи мешкали в 44-й кімнаті – Алла Кошелюк, Наталка Водоп’ян, Галя Козлова, Люда Заремба і дві Тетяни, Шевченко і Насташенко. Здається, в 36-й мешкали ще три наших Тетяни – Нечаєва, Волобуєва і Котельнікова. До речі, всього з 16-ти дівчат в групі було семеро Тетян, ще дві – це Постольник і Корчевська.
Жили дружно, весело, вчиться було не важко. Кому навчання давалося важче, завжди намагались допомогти. Згадаю декілька смішних випадків. Сашко Женков мріяв виграти великі гроші і грав в “Спортлото”. Одного вечора він пішов в кіно, на останній сеанс, попросивши нас записати для нього результат розіграшу. При цьому необачно залишив свої картки в кімнаті. Цього було достатньо, щоб у нас визрів коварний план, як розвести Сашка. Розіграш Спортлото відбувався після програми “Время”. І ми, записали не ті цифри, які були дійсними, а ті, які були в одній з Сашкових карток. Прийшовши в кімнату, наш “граф” підскочив, заверещав і побіг по сплячому гуртожитку з криками про виграш. На жаль, чи на щастя скоро з’ясувався обман, гірке розчарування і благородний гнів на пересмішників. А ще, колись Сашко, на спір за 10 карбованців, випив, не відриваючись, трилітрову банку води.
Згадаю, також, власний випадок. Якось зайшов в кімнату 36. Там була одна Люда Петросян, других дівчат не було. Люда сиділа за столом і їла хліб з якоюсь, невідомою мені субстанцією буро-коричньового кольору, поряд стояла банка з консервованими огірками. На моє питання, що це таке, мовчки щедро намазала кусок хліба й простягла мені. На моє щастя, банка з огірками виявилась відкритою, і я випив, мабуть, добру половину її вмісту, щоб вгамувати пекло в своєму роті. Так я взнав, що таке вірменська аджика, а Люда добре повеселилась.
Було й багато речей, які соромно згадувати навіть зараз. Особливо святкування 8-го березня на квартирі Тані Корчевської, де всі перепились. Як результат- дві понівечині гітари, та сором на наступний день дивитися один одному в очі.